Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальну середню освіту», загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.
Громадянам України, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.
Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах.
Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до норм Закону України «Про освіту» батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Діяльність закладу освіти регламентується статутом, який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
У статуті закладу освіти зазначається порядок зарахування дитини. За загальним правилом місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування закріплюють за загальноосвітніми навчальними закладами відповідні території обслуговування і до початку навчального року обліковують учнів, які мають їх відвідувати. Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви батьків, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).
Наповнюваність класів закладів освіти не повинна перевищувати 30 учнів. У загальноосвітніх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п'яти осіб. При меншій кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною формою навчання.

Учень має право:
- на освіту, що здійснюється високопрофесійними вчителями;
- на належний рівень матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу;
- розвивати у школі свої здібності та таланти;
- вибирати профіль навчання;
- брати участь в конкурсах, олімпіадах, конференціях тощо;
- за потребою отримати професійну допомогу робітників школи;
- оскаржити та перездати тематичну, семестрову та річну оцінки;
- впливати на рішення вчителів та адміністрації, що безпосередньо стосується учнів;
- вносити пропозиції з питань організації та умов освітнього процесу, відпочинку та побуту учнів;
- зберігати індивідуальність, бути особою, яку поважають як особистість, що має свій власний стиль у поведінці та одязі;
- бути захищеним від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи та зловживання;
- мати вільний час для розваг та особистої творчості;
- вільно висловлювати свої думки та переконання, шукати, отримувати та передавати інформацію різними засобами;
- обирати та бути обраним у органи шкільного самоврядування.
При реалізації своїх прав учень повинен виконувати встановлені правила поведінки учнів, внутрішнього розкладу, статут школи, систематично та глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, уміннями, дотримуватися моральних та етичних норм, дбайливо ставитися до шкільного майна.

Питання, які стосуються випадків та порядку застосування у школах покарань (у тому числі і відрахування із школи) до учнів за провину, врегульовуються статутом школи та внутрішніми правилами поведінки.

При здійсненні освітнього процесу педагогічні працівники зобов’язані:

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

- виховувати у дітей повагу до батьків, жінок, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

- готувати учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

- дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини;

- захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються школи-інтернати.

Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням.

Для дітей, що потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні училища соціальної реабілітації.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальну середню освіту» учням (вихованцям) закладів загальної середньої освіти може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади та місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб України та громадян, які проживають за її межами, а також коштів фонду загальнообов'язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

Учні (вихованці закладів загальної середньої освіти , незалежно від підпорядкування, типів і форм власності мають право на пільговий проїзд міським та приміським пасажирським транспортом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учні (вихованці) закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості забезпечуються транспортом для проїзду до місця навчання і додому безоплатно.

Діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату забезпечуються засобами індивідуальної корекції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працевлаштовуються або продовжують навчання згідно з одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

Крім соціальних закладів загальної середньої освіти держава здійснює охорону та зміцнення здоров'я учнів (вихованців) шляхом забезпечення у закладах загальної середньої освіти безпечних та нешкідливих умов навчання, режиму роботи, умов для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формування гігієнічних навичок та засад здорового способу життя учнів (вихованців).

Учні (вихованці) закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

Відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Норми та порядок організації харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за охороною здоров'я та якістю харчування учнів (вихованців) покладається на органи охорони здоров'я.

Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти фінансується за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Вимоги до матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочнихпосібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Фінансування державних та комунальних навчальних закладів освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також додаткових джерел фінансування.

Якщо дитина навчається у державному або комунальному загальноосвітньому навчальному закладі, обов’язкове стягнення плати з батьків для придбання матеріалів для забезпечення навчального процесу (обладнання для навчальних кабінетів, підручники тощо) або проведення ремонтних робіт у школі є неправомірним.

Але законодавством не забороняється прийом добровільних грошових внесків, матеріальних цінностей від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

У першу чергу слід проаналізувати ситуацію, що виникла, та сформулювати свої претензії або незгоду з рішенням вчителя.

Якщо самостійно конфлікт вирішити не вдалося, необхідно звернутися за допомогою до батьків або шкільного психолога. Батьки учня вправі звернутися до адміністрації школи з відповідною заявою. При вирішенні конфліктної ситуації будуть вивчені пояснення обох сторін, пояснення свідків (якщо вони є).

У випадку не вирішення конфлікту на рівні адміністрації школи, батьки вправі звернутися до відповідного відділу освіти.

Якщо буде встановлено, що у конфліктній ситуації з боку педагогічного працівника мало місце застосування будь-яких форм фізичного або психічного насильства, його буде притягнуто до відповідальності.

У випадку спричинення дитині в результаті конфлікту з боку вчителя шкоди здоров’ю або моральної шкоди, батьки вправі звернутися до правоохоронних органів (суду).

Відповідно до ст. 1178 Цивільного Кодексу України шкода, завдана малолітньою особою (тобто дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

Поряд із позитивним значенням засобів масової інформації для розвитку молодої людини, їхній вплив на суспільну свідомість, зокрема юнаків і дівчат, стає дедалі небезпечним. Інформація сучасних засобів медіа, що перевантажена ідеями, руслами боротьби, конкуренції, насильства, конструює психіку молоді, навіює моделі агресивної поведінки та відчуття небезпечного життя. Значна частина батьків занепокоєна сильним потягом їхніх дітей до телебачення, відеофільмів та ігор, що відволікають їх від навчальних занять, різноманітних видів діяльності, корисних для особистісного розвитку молоді, вияву їхніх здібностей. Небезпека з боку засобів масової інформації полягає ще в тому сенсі, що вони "перехоплюють" у батьків виховний вплив на дітей, послаблюють результативність їхніх педагогічних дій, оскільки стають вагомим джерелом значущої та привабливої для молоді інформації. Унаслідок цієї конкуренції деякі батьки послаблюють свій контроль над поведінкою дітей, застосовують авторитарні дії, методи примусового впливу, що вимагають від них беззаперечного підкорення. Така стереотипна, одноосібна поведінка батьків без урахування дій, потреб, бажань дітей спонукає їх до більшого відчуження, вияву незадоволення, агресій, гніву тощо, а також посилює їхній потяг до теле- й відеофільмів, ком'ютерних ігор тощо.
Сім'я - це найвагоміший осередок, чинник виховання молоді, формування у них соціальних рис, моральних цінностей. Від сімейного виховання залежить, яким вартостям учні надають перевагу, які їхні захоплення, як вони ставляться до ЗМІ. Тому переважаюча роль сім'ї у формуванні особистості молодої людини як критичного споживача мас-медіа беззаперечна. Проте слід зазначити, що батькам, як і педагогам, протидіяти невибірковому сильному потягу дітей до медіа продукції, що формувався роками, набагато складніше. Ефективніше застосовувати превентивні, профілактичні дії, заходи щодо розвитку в учнів критичного ставлення до засобів медіа.
Дослідники проблем агресії засвідчують, що учні, які з дитинства зазначають насильство, образи, приниження в сім'ї, перебувають у стані фрустрації, депресії, гніву тощо, що зумовлює схильність до агресії, войовничості, інтерес до інформації, сцен насильства, боротьби, вбивства. Тому, як зазначають науковці, батьки повинні набувати компетентності щодо розвитку позитивних міжособистісних стосунків з дітьми, досягнення взаєморозуміння з ними, а також дієвості. Насамперед, вони повинні вміти налагоджувати дисципліну в сім'ї без насильства й тиску на дітей. Виховання в учнів чуйності й кооперативності, умінь емоційного контролю й моральної оцінки власної поведінки стає протидією негативним впливам засобів масової інформації. Тому деякі педагогічні поради батькам щодо формування в учнів критичного ставлення до медіа впливів доцільні.
1. Створення психологічно-комфортного "виховного" середовища в сім'ї на засадах довірливої, толерантної міжоособистісної взаємодії батьків й учнів - найвагоміша умова розвитку позитивного самопочуття дитини, набуття моральних цінностей.
Саме засобами сімейного середовища, що охоплює моделі гуманістичних стосунків, вияву пізнавального інтересу до позитивних сторін життя, батьки здійснюють вплив на розвиток особистості, привчають дитину до моральної поведінки, навіюють потяг до справедливості й доброти. Важливе завдання у цій справі - це досягнення міри в організації контролю за діями й поведінкою учнів та надання їм прав й свобод у виборі вчинків, самоорганізації поведінки. Контроль за життєдіяльністю дитини є вагомим обов'язком батьків. Проте він означає не навіювання страху, завоювання влади над дитиною, спонукання її до підкорення батьківським вимогам, а налагодження й підтримку конструктивної взаємодії з нею, вибір педагогічних дій, що не суперечать її потребам, бажанням і ненав'язливо стимулюють до дотримання соціальних норм, самостійного прийняття рішень. Любов, емпатія, щирість і відкритість - головні умови створення позитивного, морального клімату в сім'ї. Досягнення взаємодії угоди батьків й учнів у процесі вирішення проблем дисципліни й деструктивної поведінки є важливим способом непримусового педагогічного впливу на особистість.
Узгодження дій дорослих з дітьми, пошук взаєморозуміння можливі у процесі їхнього конструктивного спілкування, під час якого батьки виявляють повагу й позитивне ставлення до дитини, відкриті до її думки, приймають її незалежно від того, якою імпульсивною й афективною є її поведінка. Таке спілкування не ставить за мету звинувачувати школяра у чомусь, підтверджувати його провину чи хибність суджень. Натомість, воно передбачає вирішення проблеми - обговорення доцільності батьківських вимог і бажань дітей, розгляд можливих наслідків у разі недотримання соціальних норм, спільне прийняття найоптимальнішого розв'язку. Саме завдяки конструктивному спілкуванню батьки мають змогу вислухати і зрозуміти дитину, пізнати її мотиви реальної поведінки, роз'яснити їй суть відповідних соціальних норм, майстерно переконати в доцільності їхнього виконання.
Вагомим завданням батьків є вибір методів виховного впливу, завдяки яким вони прищеплюють в учнів позитивне ставлення до моральних цінностей, здобутків духовної культури, апелюють до розуму, почуттів дитини. Накази, моральні нотації, беззаперечне напучення батьків не викликають у дітей позитивний емоційний відгук, переживання зразків гуманної, доброчинної поведінки людей. Навпаки, такий підхід може породжувати у них приховану ворожість, нещирість, іноді бар'єр у прагненні до наслідування соціально цінної поведінки.
Заборони також не є гарантом зміни поведінки учнів і виконання ними педагогічних вимог, оскільки не забезпечують простір для їхнього морального міркування й рефлексії власних дій. Хоча вони інколи підкорюються цим настановам, їхні погляди й прагнення залишаються попередніми. Щоби спонукати учнів до дотримання соціально цінних норм, важливо, насамперед, викликати у них негативне ставлення до вчинків, небезпечних або шкідливих для суспільного життя (насильство, вбивство). Тому довірливий, відкритий до думок дітей словесний вплив дорослих дає змогу розкрити їм суть моральних цінностей, стимулює їх до власних роздумів, осмислення зв'язку окремих вчинків із життям інших людей. Логічні міркування, доводи, емоційні спогади, розповіді батьків, що виявляються в безпосередніх, ненав"язливих формах, стають зрозумілішими для школярів на противагу наказам, вказівкам, які зміст моральних ідей, норм цілком не розкривають. Залучення учнів до аналізу реальних ситуацій, власних вчинків і поведінки інших, а також сцен людського життя, представлених на телеекранах, сприяє виробленню ними критичного, усвідомленого ставлення до дійсності й самих себе. Необхідно, щоби словесні дії батьків і обговорення з дітьми соціальних норм були орієнтовані на їхні інтереси й розвивалися у напрямі до особистості. Тоді з'являється спільне міркування, взаєморозуміння, а учні привчаються не до самозахисту, як це буває у процесі навчальних настанов батьків, а до замислення над моральними проблемами.
У справі виховання дітей, зокрема формування у них критичного, вибіркового ставлення до медіа-засобів, батьки, зазвичай, вдаються до методів заохочення і покарання, що зумовлюють реакції учнів, протилежні очікуванням дорослих. Проте покарання - це завжди примус, який ще більше підсилює погану поведінку. Наприклад, якщо сварити дитину й не дозволяти їй дивитися телевізор або грати в комп'ютерні ігри, вона буде виявляти агресивні реакції та ще більше тягнутися до цих розваг. Покарання може бути ефективним, якщо стосується поведінки, що не стала звичною для школяра і не є залякуванням дитини. Важливо, щоб він усвідомлював провину й не був озлобленим на батьків. Загалом покарання слід поєднувати із заохоченням позитивних вчинків в учнів. В ситуаціях, коли дитина не погоджується з вимогами батьків та виявляє агресію, варто ігнорувати таку поведінку й підкріплювати неагресивну. Саме позитивні ствердження замість постійного зауваження усіх неправильних дій дитини, підтримка навіть незначних її успіхів у напрямі вдосконалення своєї поведінки стають доцільним заохоченням моральної поведінки.
Виховне середовище в сім'ї визначається тим, які види життєдіяльності дітей реалізовують батьки та як. Виховання дитини в сім'ї значною мірою залежить від того, чи вона має свої обов'язки, залучена до різних видів діяльності, що важливі для досягнення благоустрою, культурно-освітнього, морального, естетичного рівнів розвитку сім'ї. Якщо батьки не залучають учнів до різноманітних справ, тоді вони мають вільний час і не знають, як ним скористатися, тому починають захоплюватися різними розвагами, зокрема надмірним без вибору й самоконтролю оглядом телепрограм, різноманітних фільмів й комп'ютерними іграми, в яких переважає войовнича тематика, сцени насильства. Кожна діяльність володіє значним потенціалом для виховання особистості - її інтересів, здібностей, соціальної поведінки, моральних якостей тощо. Участь й захоплення дитини діяльністю збагачує її інтереси та зумовлює критичне ставлення до медіа-засобів, послаблює її потяг до змісту медіа-інформації, що не розвиває пізнавальні здібності та не навчає соціально цінній поведінці. А тому діяльність повинна охоплювати усі сфери життя учнів і батьків (праця, пізнання, спорт, художньо-естетична творчість, дозвілля) і задовольняти різноманітні їхні потреби.
Виховне значення діяльності залежить від процесу її організації. У звязку з цим батькам слід дотримуватися певних умов:
* викликати в учнів інтерес доцільності, залучати до неї непримусово;
* забезпечувати школярам і підтримувати їхню ініціативу, активну позицію в процесі діяльності;
* не карати дитину, ускладнюючи діяльність;
* разом з учнями визначати мету діяльності, створювати позитивні очікування щодо її результатів та процесу організації, допомагати дітям досягти успіхів у процесі діяльності.
Батькам важко впливати на поведінку своїх дітей, якщо вони не привчають їх до певного порядку й дисципліни. З цією метою доцільно залучати учнів до визначення правил поведінки усіх представників сім'ї. Ці правила у першу чергу охоплюють й уточнюють конкретні дії учнів стосовно різних сфер життя в сім'ї. Вони повинні визначати обов'язки дітей, особливості дотримання режиму життя, ставлення та участь в різних видах діяльності значущої для благополуччя сім'ї. Бажано, щоб правила поведінки уточнювали час і можливості огляду учнями телепрограм, користування комп'ютером. Визначення правил необхідне для привчання учнів до дисципліни та формування у них умінь самоконтролю й саморегуляції поведінки.
Для того, щоб учні дотримувались поведінки й розуміли її значущість для покращення життя в сім"ї, доцільно залучати їх до спільного разом з батьками прийняття правил поведінки. У процесі визначення правил батьки можуть обговорювати разом з учнями зміст цих норм та їхню значущість для сімейного добробуту й порядку. Формувати правила доцільно як інформаційні судження, а не як директивні настанови. Їхній зміст повинен охоплювати можливі наслідки, що уточнюють конкретну поведінку учнів у разі невиконання правил.
Отже, піддатливість учнів негативним впливам ЗМІ значною мірою зумовлена особливостями сімейного виховання. Такі чинники, як незадоволення багатьох потреб дітей, поява у них агресії, тривожності, фрустрації, відсутність самоконтролю поведінки, що розвивається від умов виховного середовища в сім"ї, роблять школяра прийнятливим до будь-якої медіа-інформації без вибору.
2. Захоплення учнів медіа-інформацією, що розвиває пізнавальні інтереси, здібності, моральні цінності учнів, допоможе нейтралізувати їхню увагу й надмірний потяг до сюжетів насильства на телеекрані чи в інших засобах масової інформації.
Існує багато телепрограм, радіопередач, медіа-текстів, що вміщують пізнавальну інформацію, розкривають моделі моральної поведінки. Оволодіння такою інформацією має велике виховне значення для формування особистості молодої людини. Отримання науково обгрунтованих знань про різні сфери життя сприяє розвитку світогляду учнів, задоволенню їхніх пізнавальних потреб і разом з тим відволікає їхню увагу від інформації, що приваблива тільки за формою, але не має пізнавального значення.
У цьому контексті батьки повинні виявити власну ініціативу щодо вибору програм, текстів для спільного ознайомлення разом з дітьми. Залучати учнів до оволодіння інформацією, цінною для їхнього розумового й морального розвитку, доцільно непримусово й ненав'язливо, інакше батьківські директивні настанови і вказівки мають викликати в учнів зворотню реакцію. Приклад батьків, їхнє захоплення деякими програмами чи фільмами, міркування в присутності дітей, обговорення з ними ідей, сюжетів, науково і соціально значущих, може мати вплив на учнів, заразити їх інтересом до наукової інформації, цінностей культури.
3. Для нейтралізації негативного впливу мас-медіа на поведінку учнів, розвитку у них критичного ставлення до засобів медіа батькам доцільно знати причини й мотиви їхнього захоплення тематикою насильства, що переважає в медіа-інформації.
Як зазначають науковці, потяг учнів до засобів масової інформації визначається їхніми потребами, а також набутим соціальним досвідом. Зазвичай учні виявляють інтерес до тих фільмів, що надають їм інформацію, необхідну для задоволення їхніх потреб. Або привабливою для них стає та інформація, що відповідає вже знайомій їм моделі поведінки, ті вчинки, які вони колись спостерігали і до яких небайдужі.
Шляхом спостереження за поведінкою дітей у процесі огляду фільмів чи застосування інших засобів масової інформації, їхніх безпосередніх реакцій, а також організації безпосереднього діалогу з ними, можна виявити причини зацікавленості деякими видами мас-медіа. Знання реальних чинників, що зумовлюють привабливість деяких ЗМІ для учнів допоможе їм внести деякі корективи у виховне середовище сім'ї для формування у дітей досвіду позитивної поведінки. Або батьки можуть шукати інші засоби, шляхи задоволення актуальних для школярів потреб, модифікувати власну поведінку чи взаємини з ними з метою досягнення дітьми своїх цілей.
Для прикладу, деякі діти захоплюються сценами боротьби, бійок, коли один з героїв отримує перемогу, досягає лідерство серед інших. У стосунках з батьками вони також наполягають на своїх рішеннях, намагаються перемогти їх у суперечках з ними. З огляду на це можна припустити, що таким учням притаманне прагнення до влади. У такому разі батькам варто уповноважити дитину деякою владою: прислуховуватися до її думки і деякі рішення, якщо вони слушні й не суперечливі, брати до уваги; підтримувати ініціативу у виборі обов'язків, надавати більше відповідальності у виконанні сімейних доручень тощо.
Без сумніву, модифікація стосунків з учнями вибір доцільних методів організації взаємодії з ними, залучення до діяльності для задоволення їхніх потреб, коректування соціального досвіду дитини, пошук додаткових джерел інформації відповідно до її цінностей, пізнавальних інтересів не зможуть повністю відволікти школярів від улюблених фільмів, комп'ютерних ігор тощо. Проте зазначені дії батьків сприяють зверненню учнями уваги на інші цінні для них види діяльності, пізнавальну інформацію, а також формують у них критичне ставлення до агресивного впливу медіапродукції.
4. Формування у дітей імунітету до моделей агресії, що зображуються в засобах масової інформації, нейтралізує їх негативний вплив на особистість.
Беззаперечною істиною є те, що найкращий засіб уберегти дитину від насильства на телеекранах - це вилучити сцени жорстокості, вбивства, знущання з сюжетів фільмів, телепередач, комп'ютерних ігор. Але в силу соціально-економічних причин зробити такі кроки неможливо. Тому батькам залишається "вакцинувати" своїх дітей від впливу насильства, що зображується в медіапродукції, формувати у них упереджене ставлення до агресії.
Як засвідчують експериментальні дослідження науковців, ефективним способом педагогічного впливу у зазначеному напрямі є періодичні розповіді, міркування батьків про те, що телебачення зображує дійсність нереалістично і значною мірою надумано, що агресія не повсюдна і не така дієва, як вона висвітлюється в засобах медіа. Важливо також стверджувати, що агресивна поведінка шкідлива для оточення, зазвичай є виявом безпорадності і безсилля людини щось змінити в реальному житті. Однак, щоб ці словесні впливи не спричинювали появу в учнів бар'єру до висловлювання дорослих, батькам доцільно уникати озлоблення й наказових форм, проте - міркувати безпосередньо, іноді "між іншим", виявляти власну думку або здивування щодо надуманості сюжетів на телеекранах. Бажано також цікавитися думкою дітей, пропонувати їм робити власні висновки, висловлювати свої критичні судження щодо побаченого.
Батьки можуть також залучати учнів до перегляду телепрограм, що висвітлюють технологію створення фільмів. Виступи кінорежисерів, акторів фільмів часто засвідчують нереальність, надуманість багатьох сюжетів, застосування спеціальних ефектів, що підсилюють жорстокість, насильство, брутальність у поведінці героїв, для емоційного впливу на глядача. Іноді знайомство з фахівцями (військові, представники бізнесу, медицини, правоохоронних органів тощо)на телебаченні чи в реальному житті, професійна діяльність яких зображується в засобах медіа, переконує учнів у тому, що насправді вони неспроможні до своїх фізичних можливостей, професійної етики чи закону виконувати ті дії й вчинки, що показані на екрані.
5. Якщо учні виявляють надмірну привязаність до фільмів, телепрограм зі сценами насильства, батькам доцільно разом з дітьми переглядати цю медіапродукцію й скеровувати їхню увагу, переживання на головні ідеї змісту, позитивні моральні вчинки, соціальні цінності, що розкриваються на екрані.
У багатьох випадках діти захоплюються деякими телематеріалами, фільмами, телепрограмами, що вміщують приклади агресивної поведінки, насильства. Відволікти їх від цього батьки можуть лише забороною, що не буде ефективною у виховному сенсі. У такому разі батькам слід залучатися до перегляду улюблених передач дітей або цікавитися їхніми сюжетами. Головне організувати обговорення з учнями фільмів, почути їхню думку, виявити причини і мотиви їхнього захоплення. У таких ситуаціях педагогічний вплив батьків ефективний, якщо вони здійснюють аналіз сюжету, зображення подій, поведінки героїв, спираючись на наукові, моральні критерії. Приміром моральна оцінка батьками людських вчинків допоможе учням зрозуміти, що хороші мотиви не завжди спонукають особистість до вибору правильних засобів, дій та отримання позитивних результатів. Окрім цього учні набувають умінь вироблення власних оцінних суджень, аналізу поведінки інших людей, визначення її наслідків для громадськості.
Спільні з дітьми обговорення медіапродукції привчають їх до морального міркування, усвідомлення того, що в кожній телепрограмі чи людській поведінці присутній моральний аспект, що завжди визначає їхню значущість для інших людей. Такі аналізи важливі також в тому сенсі, що вони спонукають учнів до критичної оцінки медіаінформації замість необдуманого захоплення нею, оцінки власного ставлення до засобів масової інформації.
У процесі обговорення улюблених програм, фільмів батькам необхідно уникати директивної поведінки, критичних реакцій не неочікувані, небажані судження дітей. Навпаки, вони можуть ігнорувати їхні невиважені думки, агресивні емоції, проте підкріплювати щирі висловлювання й роздуми.
6. Привчання дітей до творчості спонукає їх дивитися на засоби масової інформації як продукти актів діяльності людини.
Зазвичай діти ще змалку виявляють інтерес й потребу в творчій діяльності, які необхідно розвивати. Головне для батьків - надавати змогу й заохочувати прагнення учнів до творчої діяльності (малювання, ліпка, складання віршів, створення відеофільмів, власних поетичних збірок тощо). Такі нахили батьки можуть підтримувати шляхом позитивного схвалення появи первинних продуктів дітей, надання власних рекомендацій чи спеціальної літератури, що розкриває технологію творчості у певній галузі або залучення до відповідних гуртків. Створення власних творчих продуктів змінює ставлення учнів до ЗМІ, зумовлює їхній інтерес до них як результату діяльності людей. Саме обговорення технології виробництва медіапродукції переорієнтовує увагу школярів від сцен насильства, агресії до оцінки засобів, прийомів їхнього зображення.